Mikola Akbal̆

Будь ласка, приєднуйтесь до групи Живиці в Facebook:

"Zapovit" Ṡévçénka

Ăk umru, to pohovayté

Méné na mogȋli,

Séréd stépu ṡȋrokogo,

Na Vkraĭni mȋliy,

S̈ob lanȋ ṡȋrokopoli,

I Dnipro, i kruçi

Bulo vȋdno, bulo çutȋ,

Ăk révé révuçȋy.

Ăk ponésé z Ukraĭnȋ

U sȋnee moré

Krov voroz̈u... otodi ă

I lanȋ i gorȋ —

Vsé pokȋnu i polȋnu

Do samogo boga

Molȋtȋsă... A do togo —

Ă né znaŭ boga.

Pohovayté ta vstavayté.

Kaydanȋ porvité

I vraz̈oŭ zloŭ krov̄ŭ

Volŭ okropité.

I méné v sim̄ĭ vélȋkiy,

V sim̄ĭ vol̆niy, noviy

Né zabud̆té pom̄ănutȋ

Nézlȋm tȋhȋm slovom

6) Піддають критиці УНІКАЛЬНІСТЬ діакритичних знаків. Ідеал – це один діакритичний знак, який модифікує ВСІ додаткові літери. Уявіть собі м’який знак, який поряд з однією літерою утворює "Ж", а поряд іншою - "Я". Не можна зрозуміти, легко заплутатися, чи не так? Це і є ціллю.

Загальна мета, яку переслідує ворог, - латиниця має вийти такою, яка буде викликати в українців ПОДРАЗНЕННЯ, НЕПРИЙНЯТТЯ. Бо ці відчуття будуть схиляти громадську думку на користь використання кирилиці. Тому вона має бути складною, громіздкою, з мінімальною кількістю діакритичних знаків, з декількома абетками, з прив’язкою до іншої мови.

Резюме: УНІКАЛЬНІСТЬ діакритичних знаків ПОЛЕГШУЄ запам’ятовування. Звичайно, унікальність саму по собі не варто ставити як ідеал, який обов'язково потрібно досягти. Бо графічний задум має більшу вагу. Тобто, літери МОЖУТЬ мати однаковий діакритичний знак, якщо це відповідає графічному задумові. Але унікальність точно не може бути рисою, яку критикують.

На даний момент, помічені такі тенденції:

1) Латинок дуже багато, вони різні, кожен коментатор має свою власну латиницю. В цьому неможливо розібратися. Все це створює враження какофонії, абсолютної дезорганізації процесу.

2) Латинки дуже складні: одна складніше за іншу. Знаковий приклад: просувають ідею, що українська латиниця має використовувати у якості модифікаторів ТІЛЬКИ апострофи. Незважаючи на те, що є негативний досвід Казахстану, перший варіант латиниці якого був саме таким. Така методична однаковість наводить на думку, що працює одна й та сама організація: ФСБ. Тобто, в них є завдання якщо не зупинити, то хоча б затримати процеси латинізації в республіках колишнього Радянського Союзу. І схоже, що діють вони по одній і тій самій методичці.

3) Латиниці громіздкі. Є можливість позначити додаткові кириличні літери латинськими літерами з діакритичними знаками – така форма запису є більш короткою, та легшою у написанні руками та при наборі на клавіатурі. Але критиці піддаються саме діакритичні знаки. Схоже, що методичка ФСБ просуває громіздкість як бажану рису, яка викликає неприйняття латиниці.

Неприйняття виникає через те, що доводиться більше писати і через зміну традиції: в кириличному письмі одна літера позначає один, або навіть два звука (йотовані голосні), а пропонується двома, або більшим числом літер позначати лише один звук.

Слово на користь діакритики: запам’ятати діакритичні знаки не складніше, ніж запам’ятати літери кирилиці. Діакритичні знаки дозволять зберегти короткість запису. Наприклад, літеру "Щ" можна позначити латинською "S" з двома крапками над нею – замість 4 (чотирьох) літер, що пропонуються: "SHCH".

4) Прив’язка до англійської. Просувається як можливість спростити вивчення української англомовними, та спростити вивчення англійської українцями. Але: англомовні НЕ БУДУТЬ вивчати українську: вона їм не корисніша, ніж мова Сербії або Азербайджану. Тобто, користь, яку отримають англомовні, - це легше читання назв вулиць туристами. Рішення: назви вулиць можна писати рідною українською латиницею і дублювати англомовною латиницею (щоб не ускладнювати туристам відпочинок необхідністю запам’ятати сенс українських діакритичних знаків).

Друге: українська та англійська латиниці НЕ ЗМОЖУТЬ мати однакову фонетику та однакове позначення звуків. Можна добитися лише подібності окремих літер. Наприклад, "Щ" позначити як "SH", а "Ч" як "CH". З іншими літерами таке спрощення неможливе. Тому що в українській мові читається те, що написано, а в англійській написана літера може не читатися, або читатися по-іншому – в залежності від слова. Thought – [тхоугхт]? Чи, все ж таки, [сот]?

Така подібність окремих літер мало чим допомагає. Таке "спрощення" – це крапля в океані фонетичної інформації, яку необхідно запам’ятати. Тобто, вплив такої подібності на ефективність вивчення англійської мови – дуже малий. А при цьому ускладнюється РІДНА мова.

5) Зміна абетки зав’язується в один вузол зі зміною фонетики (звучання) та лексики (слів). Такий підхід заводить процес латинізації в глухий кут. Бо дозволу на зміну фонетики та лексики НЕМАЄ. Україна не підтримає та не прийме такі зміни. Є право змінити ТІЛЬКИ літери, залишивши фонетику та лексику НЕЗМІННИМИ. Тільки зміна літер може бути прийнята Україною.

*****

Резюме:

Весь цей хаос в процесі латинізації виглядає як намагання якщо не відмінити, то хоча б затримати впровадження латиниці в Україні. Виглядає як діяльність Росії задля збереження впливу на колишні республіки Радянського Союзу через спільну кирилицю.

Рекомендації:

1) Відмовитись від диграфів/триграфів на користь літер з діакритичним знаками, бо це дає більш коротке письмо, яке потребує менше зусиль при писанні та наборі на клавіатурі.

2) Не прив’язуватись до англійської мови – це мало чим допомагає, але значно ускладнює рідну латиницю.

3) Пропонувати зміни ТІЛЬКИ літер, але НЕ фонетики (звучання) і НЕ лексики (слів).

4) Зробити відкритий конкурс з простими правилами входу.

Американці або англійці будуть вивчати українську мову? Ні, не будуть. Українці ж не вивчають мову Азербайджану. Звідки така дивна надія? Англомовним українська мова просто не потрібна. Виходить, ми будемо ускладнювати латинізацію української мови тільки для того, щоб невеликій кількості англомовних туристів було легше читати назви вулиць? Нехтуючи зручністю мільйонів українців. В цьому немає ніякого сенсу. Думаю, прив'язка до англійської мови - це просто виправдання для псування латинізації. Воно красиво звучить, виглядає як обгрунтування, але всередині - нічого немає. Просто виправдання для ускладнення латинізації. Хтось вірить, що їм справді буде цікаво вивчати українську мову?

Часткова фонетична подібність української та англійської латиниці допоможе вивченню англійської мови? Так, на цілу годину занять. Ціною великої незручності рідної мови та небажання користуватися в ній латиницею. Можна зробити подібність "sh" та "ch", але це мало що дає. Це простіше запам'ятати, ніж спотворювати рідну мову. Фонетична однаковість з англійською неможлива. В українській традиції все читається так, як пишеться (не думаю, що хтось захоче відмовитися від цієї зручності), а в англійській читання залежить від слова. Інколи літера читається, інколи не читається, або читається по-іншому. Все це доведеться дивитися і запам'ятовувати, і однаковість диграфів "sh", "ch" тут нічим не допомагає. Тобто, допомога від такої однаковості - це якісь долі відсотка від загальної роботи, яка потрібна для вивчення англійської мови. А при цьому псується РІДНА мова, ОСНОВНА мова, мова, якої користуються всі українці щоденно.

Повторюю це знову: це просто намагання зробити українську латиницю якомога складнішою - такою, щоб нею просто не хотіли користуватися. Це роблять ті, хто підтримує збереження кирилиці, тому що спільна кирилиця - це вільний культурний / інформаційний вплив Росії на Україну.

Панове, літери - це не наука, а мистецтво. Прийнято має бути те, що ПОДОБАЄТЬСЯ. Ніякої загрози тут немає. Це не глаголиця. Це майже типові діакритичні знаки.

Справи такі. Україна вирішила перейти на латиницю. Ми не зможемо змінити це рішення, тому давайте ускладнимо цей перехід так, як тільки можливо. Головний вектор атаки - пропонування ТАКИХ варіантів латинізації, які будуть викликати незадоволення у використанні. Наприклад, наполягайте, щоб українська латиниця використовувала тільки апостроф! Так вони отримають латиницю, якою важко користуватися. І, якщо це не відмінить процес латинізації, то хоча б затримає його. Так ми зробили в Казахстані, і вони згаяли час та нерви.

Тобто, друзі, всі ці дивні пропозиції щодо латинізації - просто омана для того, щоб ми втрачали час, натхнення, енергію для впроваждення того, що нам самим НЕ СПОДОБАЄТЬСЯ.

Все геніальне - просто. Не слухайте розумні лінгвістичні поради. Просто дивіться - і питайте себе: "Подобається мені чи ні? Зручно мені чи ні?"

-----------------------------------------------------

Досвід казахів каже, що апострофи ускладнюють читання і письмо.

Взагалі, панове, дуже цікавий коментарій. Зверніть увагу. Попропонується САМЕ НЕВДАЛА ідея. Ідея, яка зробить українську латиницю важкою у використанні. Це підтверджує підозру, що таємні прихильники кирилиці спонукають винаходження саме таких латиниць, які будуть складні і незрозумілі. Для чого? Для того, щоб українцям такі складнощі не сподобались, і вони вирішили повернутися до кирилиці.

В мене складається враження, що такі невдалі винаходи приймають масовий характер :) . Російський світ бореться за збереження свого впливу на Україну через спільну абетку.

Закликаю всіх: будьте уважні! Завжди питайте себе: "Чи зручно це Вам? Чи подобається це Вам?"